Майже 415 тисяч гривень за надію, що син живий. Протягом року мати з Чорноморська отримувала повідомлення нібито від свого сина, який зник безвісти на Донецькому напрямку. Він просив гроші, одяг і документи. Але за цими повідомленнями, за даними поліції, стояли шахраї.

Громадська організація «Центр протидії кіберзлочинності «Кіберщит» досліджує одну з найцинічніших категорій шахрайства в Україні — використання болю та невизначеності родин зниклих безвісти захисників.

Рік обману та майже пів мільйона гривень

Жінка з Чорноморська шукала свого сина, який зник безвісти під час бойових дій на Донеччині.

Упродовж року вона отримувала повідомлення від людини, яка видавала себе за її сина. У листуванні йшлося про те, що він нібито живий, перебуває у складних обставинах і потребує допомоги.

Мати надсилала гроші, сподіваючись допомогти дитині.

За інформацією правоохоронців, загальна сума переказів сягнула майже 415 000 гривень.

Під час обшуків поліцейські виявили в одному з вилучених телефонів ще одне підготовлене повідомлення. Його автор планував попросити в жінки додаткові 80 тисяч гривень.

Повідомлення так і не було відправлене.

Ця історія демонструє, наскільки тривалими та психологічно жорстокими можуть бути шахрайські схеми, спрямовані проти родин військовослужбовців.

Чотири області — один механізм шахрайства

У новому відеорозслідуванні «Кіберщита» Катерина аналізує чотири кримінальні справи з різних регіонів України:

• Одещина: шахрайство з використанням особистості зниклого безвісти військового.

• Тернопільщина, Львівщина та Кіровоградщина: інші епізоди, у яких зловмисники використовували вигадані історії про можливість допомогти знайти військовослужбовців або встановити з ними зв'язок.

У розглянутих справах застосовувалися різні легенди. Одні особи видавали себе за зниклих військових, інші заявляли про нібито зв'язки серед окупантів або представлялися працівниками державних установ.

Спільним залишався механізм: спочатку створити надію, потім вимагати гроші.

Як оголошення про пошук перетворюється на інструмент шахрайства

Коли військовослужбовець зникає безвісти, його близькі часто публікують фотографії, ім'я, обставини зникнення, військовий напрямок та контактні телефони.

Це природне прагнення знайти рідну людину.

Однак інформацію з відкритих джерел можуть збирати й зловмисники.

Вони аналізують публікації в соціальних мережах, групах пошуку зниклих, коментарі родичів та інші загальнодоступні відомості.

Зібрані дані дозволяють створювати переконливі легенди: називати справжні імена, згадувати місця служби, обставини зникнення та інші деталі, які викликають довіру.

Небезпека полягає в тому, що знання особистих подробиць ще не доводить, що співрозмовник справді має інформацію про зниклого військового.

Шість кроків, які можуть захистити родину

Окрему частину нашого відео присвячено практичному алгоритму дій для людей, які отримали повідомлення від нібито зниклого військового або особи, що обіцяє допомогти його знайти.

Насамперед рекомендуємо:

1. Не переказуйте гроші лише на підставі повідомлень від невідомих осіб.

2. Не надсилайте документи та конфіденційні дані, доки не перевірите особу співрозмовника.

3. Зберігайте листування, номери телефонів, реквізити рахунків та інші цифрові докази.

4. Перевіряйте отриману інформацію через офіційні канали, зокрема Національне інформаційне бюро та Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими.

5. Не довіряйте заявам про «особливі зв'язки», які нібито дозволяють за гроші знайти або звільнити військового.

6. Звертайтеся до правоохоронців, якщо у вас вимагають гроші за інформацію про зниклу людину.

Це не про довірливість. Це про експлуатацію людського горя

Родини зниклих безвісти живуть у стані постійної невизначеності. Кожне повідомлення може сприйматися як довгоочікувана звістка.

Саме цим користуються шахраї.

Їхні схеми побудовані не лише на технологіях, а передусім на психологічному тиску, маніпуляціях і використанні інформації з відкритих джерел.

Людина, яка шукає свою дитину, не повинна ставати мішенню злочинців.

ГО «Кіберщит» закликає поширювати інформацію про подібні схеми, особливо серед родин військовослужбовців, зниклих безвісти та полонених.