Коли технології стають інструментом тиску

США та американські технологічні корпорації дедалі активніше чинять тиск на ЄС, вимагаючи пом’якшення цифрового регулювання. Європу звинувачують у «цензурі» та дискримінації американських платформ.

Для України така риторика звучить знайомо. Росія роками виправдовувала інформаційні атаки «захистом свободи слова», водночас використовуючи платформи для дезінформації, втручання у вибори та підриву довіри до державних інституцій.

Європейський підхід, закріплений у Digital Services Act, робить акцент не на цензурі, а на відповідальності платформ за шкоду користувачам — принцип, який напряму корелює з українськими безпековими інтересами.

Залежність від іноземних технологій: український вимір

ЄС, попри жорстке регулювання, залишається сильно залежним від американських хмарних сервісів і цифрових платформ. Україна — ще більш уразлива.

Ключові державні сервіси, комунікації, волонтерська координація, медіа та навіть військові процеси часто залежать від:

• іноземних хмарних провайдерів;

• супутникового інтернету;

• платформ із юрисдикцією за межами України.

Досвід війни показав: будь-яка така залежність може перетворитися на точку тиску — політичного, економічного або військового.

Starlink як приклад критичної залежності

Супутниковий інтернет Starlink став одним із ключових факторів стійкості України під час російської агресії. Водночас публічні дискусії навколо умов його використання чітко продемонстрували ризик: стратегічна інфраструктура не може повністю залежати від рішень приватної компанії чи іноземної держави.

Цей приклад перегукується з європейськими дебатами про цифровий суверенітет і має стати сигналом для України — технологічна допомога не замінює стратегічного планування.

Контроль над критичними технологіями

ЄС має унікальний важіль — компанію ASML, яка контролює виробництво обладнання для найсучасніших мікрочипів. Це дає Європі можливість впливати на глобальну AI-економіку.

Україна не має подібних монополій, але може:

• інвестувати у власні кіберспроможності;

• розвивати суверенні та гібридні хмарні рішення;

• створювати резервні та автономні системи для держави і критичної інфраструктури;

• зменшувати концентрацію залежності від одного постачальника.

Регулювання як інструмент захисту, а не обмеження

Європейський досвід показує: жорстке регулювання не знищує ринок, а змушує глобальні компанії підвищувати стандарти безпеки. Так званий «брюссельський ефект» уже впливає на правила гри далеко за межами ЄС.

Для України це означає:

• потребу у власній цифровій політиці безпеки;

• вимоги до платформ щодо протидії дезінформації;

• захист персональних даних громадян під час війни;

• баланс між свободою слова та інформаційною безпекою.

Суверенні обчислення і державні дані

Один із ключових висновків європейських експертів — не всі цифрові навантаження однаково критичні. Найчутливіші з них — державні реєстри, оборона, медицина, енергетика — мають працювати на максимально контрольованій і довіреній інфраструктурі.

Для України це питання:

• національної безпеки;

• захисту від кібератак;

• безперервності державного управління під час війни.

Висновок для України

Протистояння ЄС і США у цифровій сфері — це не абстрактна геополітика. Це приклад того, як навіть сильні держави стикаються з ризиками технологічної залежності.

Для України, яка веде війну за незалежність, цифровий суверенітет — не розкіш, а необхідна умова стійкості. Він потребує:

• стратегічного мислення;

• інвестицій у власні спроможності;

• партнерств, але без критичної залежності;

• активної ролі громадянського суспільства та експертних організацій.

Саме в цьому полягає один із ключових викликів цифрової безпеки для України сьогодні.